МЕНЮ

Матеріальна відповідальність працівників

Матеріальна відповідальність

Глава ІX Кодексу законів про працю України «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації» визначає загальні підстави матеріальної відповідальності працівників.

Трудовим законодавством передбачено декілька видів матеріальної відповідальності працівників. Тому, перш ніж вживати до працівника заходів щодо притягнення працівника до матеріальної відповідальності, слід встановити вид матеріальної відповідальності. Саме від цього безпосередньо залежать розмір і порядок відшкодування збитків, завданих підприємству.

Серед основних видів матеріальної відповідальності виокремлюються наступні:

  • 1)обмежена — коли працівник відповідає за пряму дійсну шкоду, заподіяну ним, але у розмірі, що не перевищує його середнього місячного заробітку;
  • 2)повна — коли працівник відповідає за пряму дійсну шкоду в повному її розмірі, без обмеження відповідальності середньомісячним заробітком;
  • 3)підвищена — коли працівник відповідає за пряму дійсну шкоду, але збільшену у кратному обчисленні. При цьому обсяг відповідальності не обмежується середньомісячним заробітком.

Під прямою дійсною шкодою (збитками), зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані порушенням працівником трудових обов’язків, грошові виплати. Тож, не одержані прибутки з підстав, пов’язаних з пасивністю продавця, тобто незацікавленістю його у збільшенні виручки, так само як і інші неодержані прибутки, не можуть включатися до прямої дійсної шкоди, а отже, за такі збитки найманий працівник відповідальності не несе.

А от суми незаконно нарахованої заробітної плати і премій, зайві виплати у вигляді штрафу, накладеного відповідними органами, вартість пального і мастил, сировини, напівфабрикатів та інших матеріальних цінностей, безпідставно списаних у зв’язку з викривленням даних про обсяг робіт можуть бути віднесені до прямої дійсної шкоди. Пряма дійсна шкода, яка підлягає відшкодуванню має бути доведена в суді належними і допустимими доказами, якими наприклад, можуть бути акт інвентаризації, відповідної перевірки контролюючих органів чи незалежних експертів.

Працівник не може бути притягнений до матеріальної відповідальності, якщо він не порушував своїх трудових обов’язків. Трудові обов’язки працівника можуть визначатися законодавством, колективним, трудовим договором, іншими локальними нормативними та індивідуальними актами. Найчастіше, коло трудових обов’язків працівників закріплюється у посадових інструкціях, документах, які визначають порядок проведення робіт, вимоги до якості виготовленої продукції, виконуваної роботи. Невиконання незаконно покладених на працівника трудових обов’язків не може бути підставою для притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

Стаття 131 КЗпП передбачає загальне правило про обов’язок працівників бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді, а стаття 139 КЗпП покладає на працівника обов’язок дбайливо ставитись до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Але, роботодавцю варто приймати до уваги, що ч.1 тієї ж 131 КЗпП зобов’язує власника чи уповноваженого ним органу створювати для працівників умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого майна.

Для встановлення обмеженої матеріальної відповідальності працівників на підприємстві будь-які локальні нормативні акти чи договори не потрібні. Право її застосування випливає безпосередньо з положень трудового законодавства. А ось притягнення до повної чи підвищеної відповідальності відбувається за наявності чітко визначених умов. Деякі роботодавці чомусь вважають, що для притягнення до повної матеріальної відповідальності достатньо покласти таку відповідальність на працівника на підставі наказу. Але, згідно з КЗпП покладання повної матеріальної відповідальності реалізовується шляхом письмового договору про повну матеріальну відповідальність.

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством з працівниками, які досягли 18-річного віку, обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо зв’язані зі зберіганням, обробкою, продажом (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Спеціалісти юридичної компанії «Вікторем» допоможуть Вам розібратися серед видів матеріальної відповідальності, підстав щодо притягнення до відповідальності та підготують пакет документів, необхідних для запобігання можливих негативних наслідків.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+38(067)3187786 +38(066)4521191

  

© 2018 ВІКТОРЕМ · Копіювання матеріалів сайту без дозволу заборонено
Разработка и продвижение сайта: sait-v.top ☎ +38(096)434-20-13