МЕНЮ

Авторські договори


Авторський договір є найдосконалішою (принаймні нині) правовою формою, яка найбільшою мірою дає змогу авторові належним чином реалізувати свої права та інтереси. Так, ч. 2 ст. 32 Закону про авторські права встановлює, що передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права або невиключного права на використання твору.

За договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, й надає їй право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються. Отже, тільки одна особа набуває авторських майнових прав у межах, встановлених авторським договором, на вказаній території та на визначений строк.

За авторським договором про передачу невиключного права – передається іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб’єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до п. 6 ст. 32 Закону про авторські права, права на використання твору, вважаються невиключними, якщо договір не передбачає передачу виключних прав на використання твору. Подібне правило передбачає і п. 4 ст. 1109 ЦКУ: “вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором”. ЦКУ поряд із виключною та невиключною ліцензіями, які збігаються за визначенням з авторськими договорами про передачу виключного чи невиключного права на використання твору, визначає такий вид ліцензії, як одинична ліцензія. Вона видається лише одному ліцензіату й виключає можливість видачі ліцензій іншим особам на використання в обмеженій цією ліцензією сфері, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об’єкта в зазначеній сфері.

П.6 ст. 33 Закону про авторське право передбачена можливість укладення авторського договору замовлення. Відповідно до нього автор зобов’язується створити у майбутньому твір і передати його замовникові. Авторський договір замовлення є досить розповсюдженим видом авторських договорів, відповідно до яких створюються, літературні, музичні та художні твори. На відміну від договору щодо готового твору, на момент укладення договору замовлення твір не існує в об’єктивній формі. Тому сторони договору можуть наперед планувати певний зміст, направленість, об’єм твору, який замовляється, в т.ч. і можливості щодо доведення твору до публіки та отримання відповідних доходів від його використання. Ініціатива його укладення, як правило, виходить від замовника. Особливістю договору замовлення є те, що автор зобов’язується створити твір у певні строки і не випускати його у світ. Право на використання твору певними способами переходить до замовника з моменту створення твору. Ті права, які не передбачені у договорі, до замовника не переходять.

Автору твору замовником може бути виплачена, обумовлена в договорі авансова сума авторської винагороди. У тому разі, якщо автор не передав твір замовникові відповідно до умов договору, він повинен відшкодувати замовникові збитки, в тому числі й упущену вигоду. Під час підписання договору замовлення сторони мають чітко визначити умови стосовно змісту твору, що є важливою умовою прийняття його в майбутньому замовником.

Є деякі особливості договірних відносин при створенні та розпорядженні службовим твором. Під службовим твором розуміють твір, створений автором у порядку виконання службових обов’язків відповідно до трудового договору. У такому разі умови створення та використання службового твору застерігаються в цивільно-правовому договорі або у трудовому договорі. Особливістю такого договору є те, що згідно з ч. 2 ст. 16 Закону про авторське право виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено, а згідно зі ст. 429 ЦКУ майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові та роботодавцю спільно, якщо інше не встановлено договором. Отже, бажано, щоб роботодавець і автор – працівник, додатково узгодили, яким саме чином будуть розподілені майнові права на твір. За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої теж встановлюються договором.

Юристи компанії «Вікторем» допоможуть Вам укласти відповідні авторські договори або захистити свої права згідно вже укладених договорів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

+38(067)3187786 +38(066)4521191

  

Консультация юриста

© 2018 Юридична компанія «Вікторем» · Копіювання матеріалів сайту без дозволу заборонено
Разработка сайта: ☎ +38(096)434-20-13

Пропонуємо отримати письмову консультацію юриста протягом доби. В залежності від бажаного обсягу відповіді, оберіть вид консультації: запитання-відповідь (загальна консультація-роз’яснення) або алгоритм (покрокова інструкція щодо дій, запропонованих для вирішення проблеми).



вид консультації:
питання відповідьалгоритм

Щоб успішно відправити файли, будь ласка перейменуйте їх в латиниці або поставте просто нумерацію 1,2,3 ... загальний розмір файлів не повинен перевищувати 25 МБ!